-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив в’яза́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   в’яжі́мо, в’яжі́м
2 особа в’яжи́ в’яжі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа в’яза́тиму в’яза́тимемо, в’яза́тимем
2 особа в’яза́тимеш в’яза́тимете
3 особа в’яза́тиме в’яза́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа в’яжу́ в’я́жемо, в’я́жем
2 особа в’я́жеш в’я́жете
3 особа в’я́же в’я́жуть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
в’я́жучи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. в’яза́в в’яза́ли
жін. р. в’яза́ла
сер. р. в’яза́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
в’я́заний
Безособова форма
в’я́зано
Дієприслівник
в’яза́вши

Словник синонімів

ЗВ’Я́ЗУВАТИ (з’єднувати, скріплювати що-небудь за допомогою мотузка, ланцюга і т. ін.), В’ЯЗА́ТИ, ВИВ’Я́ЗУВАТИ (старанно); СКРУ́ЧУВАТИ, УШНУРО́ВУВАТИ[ВШНУРО́ВУВАТИ] (туго); ПРИВ’Я́ЗУВАТИ, ПІДВ’Я́ЗУВАТИ, ПРИПИНА́ТИ (щось до чогось). - Док.: зв’яза́ти, ви́в’язати, скрути́ти, ушнурува́ти[вшнурува́ти], прив’яза́ти, підв’яза́ти, припну́ти[прип’ясти́]. Валерик швидко зняв з ніг лижі, зв’язав їх докупи і закинув за плечі (Ю. Збанацький); Шпагату нема - біжи, Порфире, юкки наріж! Дехто з переселенців аж не вірив: бур’яном в’язати? А ти спробуй, воно міцніше за капрон... (О. Гончар); Чугай вшнуровує солому.., щоб не порозтрушувати (М. Зарудний); Улас достав дві міцні вірьовки, прив’язав один кінець до ялини (І. Нечуй-Левицький).
ЗВ’Я́ЗУВАТИ (перев’язуючи чим-небудь, позбавляти свободи рухів), В’ЯЗАТИ, МОТУЗУВА́ТИрідко;СПУ́ТУВАТИ, СПЛУ́ТУВАТИ (руки, ноги); СКРУ́ЧУВАТИ, ПЕРЕТЯГА́ТИ[ПЕРЕТЯ́ГУВАТИ] (туго). - Док.: зв’яза́ти, спу́тати, сплу́тати, скрути́ти, перетягти́[перетягну́ти]. Товариші не любили його тверезим, а п’яним здебільшого зв’язували (Г. Хоткевич); Тимко підіймається на ноги і бачить перед собою всіх розвідників. Вони тривожно метушаться: в’яжуть того самого німця, з яким борюкався Тимко (Григорій Тютюнник); Юхим довше затримав погляд на парубкові, який міцно в’язав супоню, неначе ворога свого мотузував (І. Ле); Руки йому завернули за спину і миттю спутали Даниловим очкуром (Ю. Смолич); Вони розбили всю постіль пополовині: перетягли шнурками перину й одну подушку й сокирою розрубали (І. Нечуй-Левицький).
ПЛЕСТИ́ (перевиваючи, скручуючи, зсукуючи пасма, волокна тощо, з’єднувати в одне ціле), СПЛІТА́ТИ, ЗВИВА́ТИ, ВИ́ТИ, ЗАПЛІТА́ТИ (косу); В’ЯЗА́ТИ (виготовляти щось таким чином). - Док.: сплести́, зви́ти, заплести́, зв’яза́ти. Ще хлопцем я навчився плести шворочку на вудилища (О. Досвітній); Мавка сплітає довге віття на березі, сідає в нього і гойдається тихо, мов у колисці (Леся Українка); Дід звивав шнурок (І. Франко); Ось одна [жінка] зблизька над купкою перевесло в’є (А. Головко); - Гарні в тебе коси, Нонно. Та ще ти їх якось заплітаєш на свій, на особливий манір (О. Гончар); Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати (прислів’я).